Рубіжанський меморіал. Багрінцев Валерій Олександрович
Багрінцев Валерій Олександрович. 17.08.1980 – 02.07.2025.
Сьогодні він святкував би свій 45 день народження, але йому назавжди 44 роки.
Валерій Олександрович Багрінцев народився 17 серпня 1980 року в місті Рубіжне Луганської області. Навчався у середній школі № 7. Вирізнявся спокійною та доброзичливою вдачею, мав багато талантів – чудово малював, цікавився кресленням, активно займався спортом. Відвідував клуб боксу «Ринг» та тренувався у секції карате.
Дитинство Валерія було затьмарене втратою матері, яка померла, коли йому було лише 13 років. Це змусило хлопця рано подорослішати та змужніти.
Після закінчення школи здобував професію токаря у Рубіжанському хіміко-механічному технікумі імені О. Є. Порай-Кошиці. У 17 років вперше став батьком.
У 2013 році зустрів свою майбутню дружину Катерину. Разом вони працювали у супермаркеті АТБ: Валерій – охоронцем, Катерина – касиром. У 2014 році одружилися, а в 2015 народилася їхня донька Анастасія.
У 2018 році подружжя подало спільну заявку на службу в конвойній службі поліції. Успішно пройшовши конкурс, вони навчалися разом протягом чотирьох місяців. Після завершення курсів Валерій працював помічником чергового ізолятора тимчасового тримання ГУНП у Луганській області (м. Лисичанськ).
З початком повномасштабного вторгнення, 5 березня 2022 року, разом із вагітною дружиною та донькою він залишив рідне місто й переїхав до Дніпра, а згодом – до Полтавської області. У квітні 2022 року в родині народився син Богдан. Валерій продовжив службу в поліції Полтавської області, обіймаючи посаду інспектора з дотримання прав людини ізолятора тимчасового тримання № 4 у Кременчуці.
У 2024 році Валерій Багрінцев добровільно став до лав оборонців України. Служив інспектором взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП у Полтавській області, виконував бойові завдання на східних рубежах. Його головною мрією було звільнення Луганщини та повернення додому.
2 липня 2025 року лейтенант поліції Валерій Багрінцев загинув внаслідок мінометного обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу села Новоторецьке Покровського району Донецької області.
Після прощання в Полтаві Героя поховали у Кременчуці – місті, де він жив і служив останні роки.
У Валерія залишилися дружина, донька та двоє синів, рідні, близькі, друзі, співробітники та побратими.
Рубіжанська міська військова адміністрація висловлює щирі слова співчуття рідним і близьким загиблого Героя.
Вічна пам’ять та шана Герою!
