88-річчя Луганщини: сила традицій і людей
3 червня з нагоди 88-ї річниці створення Луганської області у Національному музеї народної архітектури та побуту України в Пирогові відбулися урочисті заходи, які об’єднали представників територіальних громад Луганщини, керівників військових адміністрацій, освітян, науковців, митців, громадських діячів та всіх, кому дорогий рідний край.
Цей день став нагодою згадати історію області, відзначити людей, які сьогодні працюють заради її розвитку, та вкотре засвідчити: попри всі випробування Луганщина живе у своїх людях, їхніх справах, традиціях і культурі.
Урочистості відкрила виставка декоративно-ужиткового мистецтва «Коріння, що тримає», яка об’єднала творчі роботи майстрів та аматорів народного мистецтва з територіальних громад області. Виставка стала символом збереження культурної ідентичності Луганщини, її духовної спадщини та зв’язку поколінь.
Рубіжанська громада гідно представила свої творчі надбання на виставці, долучившись до великої презентації культурної спадщини Луганщини. Роботи наших майстринь стали частиною великої культурної мозаїки області, демонструючи талант, майстерність та відданість українським традиціям, які продовжують жити завдяки людям, закоханим у свою справу та рідний край.
Експозицію нашої громади об’єднали роботи майстринь, які своєю творчістю багато років прославляють Рубіжне та Луганщину.
Перед відвідувачами були представлені витинанки Зої Сікори — майстрині, педагогині та хранительки давнього українського мистецтва. Її роботи поєднують традицію і сучасність, несуть глибокий філософський зміст та нагадують про красу української культури. Поруч експонувалися вишиті картини її доньки Юлії Лукієнко — яскравий приклад того, як любов до творчості та національних традицій передається від покоління до покоління.
Привернули увагу гостей й авторські текстильні ляльки Зої Іванової, чиї роботи сьогодні знаходяться у різних країнах світу. Кожна лялька — це окрема історія, наповнена теплом, емоціями та любов’ю до української культури. Справжньою окрасою експозиції стали й роботи майстрині самодіяльного декоративно-прикладного мистецтва Луганщини Ірини Михайлівни Літвінової, виконані у традиційній техніці петриківського розпису. Їх вирізняють багатство барв, витонченість орнаментів та глибокий зв’язок із народними традиціями України.
Особливе місце на виставці посіли роботи Валентини Черниш — майстрині з вишивки рушників та картин. Частина її творчого доробку була втрачена через війну разом із рідним домом у Рубіжному. Проте навіть кілька врятованих рушників стали символом незламності нашого краю та збереження культурної спадщини Луганщини.
Зворушливими стали слова Зої Іванівни Сікори про участь у заході: «Сьогодні я приїхала насамперед заради зустрічі із земляками. Хотілося побачити знайомі обличчя, почути рідні голоси, згадати нашу Луганщину такою, якою ми її пам’ятаємо і любимо. Для рубіжан такі зустрічі — це щось більше, ніж просто захід. Це можливість побачити одне одного, поговорити про рідне місто, згадати дорогі серцю місця, відчути, що ми й досі залишаємося великою родиною. Такі моменти дуже цінні, бо вони нагадують, що нас об’єднує не лише минуле, а й спільна віра в майбутнє нашого краю та в те, що ми ще обов’язково повернемося додому».
Приємно, що під час урочистостей були відзначені й представники нашої громади, які своєю працею, професійною діяльністю та активною громадянською позицією роблять вагомий внесок у розвиток Луганщини.
- Знаком «За сприяння відродженню Луганщини» нагороджено Ігоря Бондаренка — співзасновника ТОВ «АГК України», члена Ради з питань підтримки підприємництва при Президентові України.
- Почесною відзнакою голови Ради оборони Луганської області «За заслуги перед Луганщиною» відзначено Миколу Баранніка — викладача кафедри олімпійського та професійного спорту факультету охорони здоров’я і спорту Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.
- Почесною грамотою за вагомий внесок у розвиток громади нагороджено Світлану Шелест — директора комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр».
У цей день у Пирогові було багато усмішок, щирих обіймів і теплих розмов. Люди, які давно не бачилися, впізнавали одне одного серед гостей, згадували рідні вулиці, школи, улюблені місця своїх міст. Саме такі зустрічі нагадують, що Луганщина — це не лише територія на карті, а передусім її люди, їхня пам’ять, праця, талант і любов до рідної землі. І поки ми збираємося разом, згадуємо рідні міста, підтримуємо одне одного та бережемо своє коріння — живе і наша Луганщина.
