Громада починається з людей: родина Соловйових-Васюк - там, де живе серце

Дата: 18.09.2026 12:00
Кількість переглядів: 129

Громада починається з людей: родина Соловйових-Васюк - там, де живе серце

До повномасштабного вторгнення родина Соловйових-Васюк жила у Рубіжному. Тут був їхній дім, звичне життя, улюблені місця для відпочинку, родинні традиції та безліч простих, але дорогих серцю моментів.

Однією з таких традицій був День сім’ї, який щороку відзначали в місті. Соловйови-Васюк не пропускали святкування та із задоволенням долучалися до спортивних заходів. Для Марини Соловйової це свято мало ще й професійне значення. Працюючи виконувачкою обов’язків завідувачки Центру культури та дозвілля студентів ДЗ «Луганського державного медичного університету», вона організовувала участь українських та іноземних студентів у головному концерті свята на Володимирській площі.

Родина багато часу проводила разом. Улюбленими місцями для відпочинку були парк та пляж у мікрорайоні Південний. Там проходили звичайні родинні дні — прогулянки, відпочинок, розмови, спільні маленькі радощі.

Рубіжне було для них не просто місцем проживання. Тут росла їхня донька Маргарита, формувалася родина, з’являлися спільні спогади й традиції. Тут вони просто жили — своїм звичайним життям.

А потім прийшла війна.

Повномасштабне вторгнення змусило родину залишити Рубіжне та переїхати на Рівненщину. Змінилося місто навколо, змінилися обставини, але не змінилося головне — бажання бути разом і продовжувати життя.

Сьогодні батьки працюють у Рівненській міській територіальній громаді. Марина, яка завжди була тісно пов’язана з культурним життям, після чотирирічної перерви повернулася до улюбленої справи. Нині вона працює в адміністрації КП «Міське об’єднання парків культури та відпочинку» Рівненської міської ради.

А їхня донька Маргарита продовжує свій власний шлях. Вона професійно займається легкою атлетикою, любить читати та добре навчається. Дев’ятий клас Рівненського академічного ліцею «Престиж» Маргарита закінчила з відзнакою, а у 10 класі обрала математичний профіль.

Спорт залишається важливою частиною її життя. Уже третій рік поспіль Маргарита бере участь у Всеукраїнському щорічному патріотичному забігу «Шаную воїнів, біжу за Героїв України».

Для неї це не просто спортивний захід. Вона біжить у пам’ять про полеглих Героїв Луганщини.

У Рівному Соловйови-Васюк намагаються проводити вільний час так само, як колись у Рубіжному, — разом.

Відкривають для себе культурне життя міста та області, відвідують концерти українських виконавців, слухають органну музику Рівненської обласної філармонії, бувають на фестивалях.

Можливо, змінюються міста й обставини, але родинна звичка бути разом залишається.

Особливо дорогими для Соловйових-Васюк стали спогади про останні мирні місяці.

Один із них — фотографія з останньої сімейної зимової прогулянки Рубіжним у січні 2022 року. На світлині — маленька Маргарита біля головного стенду з назвою рідного міста.

Тоді це була просто сімейна фотографія. Сьогодні — частина родинної пам’яті.

І тому для Соловйових-Васюк стало особливо приємною та символічною подією те, що саме цю світлину розробниця альманаху обрала для його обкладинки.

Невеликий кадр із мирного життя раптом став набагато більшим за звичайну фотографію. У ньому — Рубіжне, яким його пам’ятають. Дитинство Маргарити. Родина разом. Зима, прогулянка і місто, яке тоді здавалося назавжди їхнім домом.

Ця світлина нагадує про те, що було. І водночас — про те, що обов’язково має бути повернуте.

Сьогодні родина Соловйових-Васюк живе на Рівненщині, працює, навчається, займається спортом, відкриває нові місця та продовжує свої родинні традиції.
Але Рубіжне залишається важливою частиною їхнього життя.

Вони сподіваються, що після деокупації місто буде відновлене — безпечне, сучасне й комфортне для своїх мешканців.

І мріють повернутися.

Повернутися до парку. До Південного. До знайомих вулиць. До міста, де відзначали День сім’ї, гуляли разом, зустрічали друзів і просто жили своїм звичайним життям.

Можливо, після всього пережитого це вже буде інше Рубіжне. Але для кожної родини, яка була змушена залишити його, важливо буде знову відчути: це наше місто, наш дім, наше місце.

Історія Соловйових-Васюк — про те, що дім не завжди можна забрати із собою. Але можна зберегти його у пам’яті, у родинних традиціях, у фотографіях, у розповідях дітей і батьків.

Бо громада — це не лише вулиці, будинки чи установи.

Громада починається з людей.

З родин, які пам’ятають. З дітей, які ростуть і мріють. З тих, хто продовжує працювати, займатися спортом, підтримувати одне одного і не втрачати зв’язок із рідним містом.

А поки живе ця пам’ять і залишається мрія про повернення — живе й надія на те, що одного дня родина Соловйових-Васюк знову зробить сімейну фотографію у Рубіжному. Уже не як спогад про минуле, а як звичайний момент нового мирного життя.



« повернутися