"Життя кожного нашого військового – найдорожче та найцінніше". Гвардієць із Сум – про два місяці оборони Рубіжного
Боєць Ростислав мав за плечима кілька ротації до району проведення операції Об’єднаних сил. Однак коли вчергове поїхав туди на початку нинішньої зими навіть не уявляв, що цей вояж перетвориться на участь у війні, а відрядження вийде удвічі довшим і повернеться він зі Сходу з державною нагородою – медаллю «За військову службу Україні».
До початку повномасштабного вторгнення ми вже понад місяць, разом з іншими силами оборони, виконували завдання в районі операції Об’єднаних сил. Однак 24-лютого розділило наше бойове завдання на «до» та «після». І наш рубіж оборони за кілька годин трішки змістився до міста Старобільськ, ми доотримали додаткові набої та отримали повідомлення – в нашу сторону рухається серйозна колона техніки з окупантами».
Однак перші серйозні бої Ростиславу зі своїми побратимами довелося вести в Рубіжному та його околицях. Ворог, за підтримки артилерії, швидко наступав, і українські сили здійснювали маневрену оборону.
Початок березня, стратегічна дорога на підступах до Рубіжного, перехрестя двох доріг. Слідом за ворожою артою, яка «поливала» нас вдень та вночі, за кілька днів пішла й піхота противника. Ще кілометр до тилу – і ми розпочали активні вуличні бої з окупантом з самому місті. Проти нас були – танки, АГС-и, кулемети. Однак і ми насипали їм активно. Закінчувалися набої – просили їх у сусідів з флангів і продовжували гатити».
Ті бої, розповідає гвардієць, звісно не обійшлися без поранень та контузій для його побратимів. Однак, каже, противник в ті запеклі бої за Рубіжне ніс просто катастрофічні втрати.
Наші побратими та сусіди взяли одного разу в полон офіцера-окупанта. Такий корисний «язик» розповів дуже багато корисної інформації. Розповів і про власні втрати: в середньому за добу активних міських боїв вони втрачали по 3-4 взводи. Але він говорив так – люди для нас це ніщо, сьогодні ви вбили 150 наших, завтра на їх місце привеземо 250. Для нас це було певним шоком, адже життя кожного нашого військового – найдорожче та найцінніше».
Майже два місяці Ростислав з побратимами стримували противника в Рубіжному та його околицях. Нині гвардієць - на рідній Сумщині зі своїм підрозділом тримає кордон від повторних спроб проникнення окупантів.
Люди без чіткої стратегії та тактики, без чіткого усвідомлення правил і норм ведення війни просто приречені на поразку. Я це побачив там, на Луганщині. І чітко впевнений – Україна наближає перемогу, українські військові роблять для цього все за межею людських можливостей. А значить наша перемога очевидна.
За матеріалами "Національна гвардія України"
