Символіка міста
Герб і прапор міста Рубіжного
Із закінченням будівництва залізниці Лисичанськ-Куп'янськ 17 грудня 1895 року починається історія міста Рубіжне. Між станціями Лисичанськ та Кремінна біля озера Біле у 1896 році були створені спочатку раз'їзд, а потім станція Рубіжне. Таку назву станція дістала від неподалік розташованого на правому березі Сіверського Донця села Рубіжне, заснованого у 1770 році. Але сама назва Рубіжне йде ще з кінця XVI ст. з моменту розташування системи донецьких сторож, а укріплюється у 20-х роках XVIII ст. із спорудженням на території "Дикого поля" Української оборонної лінії. 17 червня 1915 р. у двох кілометрах від станції Рубіжне почато будівництво хімзаводу "Русско-краска". Близькість вугільних шахт, Донецького содового заводу та коксобензольних підприємств забезпечувала дешеве паливо й сировину. Піщані грунти полегшували розв'язання проблеми скидання відходів. Сіверський Донець і розташовані поблизу озера могли дати достатню кількість води. Порівняно недалеко були великі поклади вапняку та кухонної солі, необхідних для хлорного виробництва. Залізниця забезпечувала підвезення сировини і відправку готової продукції. У 1916 році російсько-бельгійське товариство "Коксобензол" почало будівництво свого заводу. Неподалік заводу "Русско-краска" російське товариство вичинки і продажу пороху будують цехи заводу вибухових речовин. Ось цим трьом підприємствам і пов'язано місто своїм народженням. За радянські часи підриємства міста виробляли до 95% усієї анілінофарбової продукції СРСР. У післявоєнні роки старанням населення піщані косогори і околиці міста зазеленіли. У місті зараз проживає приблизно 75 тисяч мешканців.
Розтятий щит - символ, який говорить: розкриває назву мiста - Рубiжне. У XVII cт. по цiй терiторii проходила Українська оборонна лiнiя. Чотири срiбних(білих) смуги указують на iсторико-географiчнi умови зародження мiста: мiсце закладки Рубiжного роташоване у заплавi рiки Сiверський Донець помiж рiчками Красною та Боровою. Нижня смуга - це безлiч заплавних озер: Катеринiвське, Глубоке, Велике, Мале, Криве, Лопушне, Ленєво, Бiле, Кругле, Пiщане та iншi. Зеленi смуги символiзують вiковi дерева та зеленi лiсовi масиви, якi росли тут здавен, але були вирубанi пiд час будiвництва залiзницi та в першi роки її эксплуатацїi. Сосна на золотому тлi увiковiчує великий людський подвиг - штучне насадження пiщаних околиць мiста та усiй територiї мiста зеленими деревами якi перетворили пустелю у зелене мiсто. Сосна - це найбiльш поширене дерево у околицях мiста Рубiжного, так званi "легенi" мiста. Веселка символiзує першi пiдприємства мiста, якi дали йому життя. Також веселка указує на спецiалiзацiю промислової продукцїi - випуск барвникiв та хiмiчних сировин для текстильної промисловостi та оборони. Веселка - символ дiнамiчного розвитку мiста, це мiст у свiтле завтра. Мiська срiбна корона та еклектичний картуш указують на статут мiста, а золота квiтка пiвонiї тонколистої - це рослинний символ Луганської областi, до складу якої входить мiсто Рубiжне.
Герб
Щит розтятий, у золотому полi зелена сосна з вирваним корінням. У лівому верхньому кутi п'ятикольорова веселка (червоний, золотий, зелений, синiй, пурпуровий), яка сходить. Праве поле перетяте восьмиразово на зелене та срiбне. Щит накладений на декоративний срiбний картуш увiнчаний срiбною мурованою мiською короною. На картушi пiд короною золота квiтка Пiвонiї тонколистої (Paeonia tenuifolia L.) - рослинного символу Луганської областi. Пiд картушем бiло-зелено-бiла девiзна стрiчка з бiлим надписом: "Рубiжне".
Прапор
Квадратне полотнище, що складається з трьох вертикальних частин: у центрі на жовтому тлі зелена сосна висотою 1/2 сторони прапора, рівновеликі частини шириною 1/4 сторони прапора від древка та з вiльного краю подобні, та складаються з чотирьох зелених та чотирьох білих горизонтальних смуг, якi дорiвнюють 1/8 висоти прапора.
Розробка проекту герба і прапору:
дійсні члени Українського геральдичного товариства О. А. Житниченко та А.В. Закорецький.
Консультанти:
краєзнавець А.А. Ковтун, хоронитель фондiв Рубiжанського мiського музею I.Б. Стрелкова.
Геральдично-вексилологічну експертизу провів А. Б. Гречило, голова УГТ, ст. науковий співробітник інституту української археографії та джерелознавства ім. Грушевського Національної академії наук України, член Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України, канд. іст. наук. Виконав А.В.Закорецький.
