До Дня молоді. Віталіна Солодка – свято у місті Рубіжне
Продовжуємо рубрику «НАШІ», започатковану відділом культури, молоді та спорту Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.
Віталіна Солодка народилася у місті Рубіжному Луганської області у родині шахтаря та освітянки. «Батьки з дитинства прищепили мені любов до читання, сумлінної праці та творчості. Татка ще у юнацтві жартома прозвали інтелігентом. Він зберігав вдома цілу бібліотеку, а мати свого часу була активною учасницею всіх творчих заходів. Вона й у сьогоденні полюбляє займатися творчими доробками, майструє іграшки, скарбнички, віночки та біжутерію. Мій син, мабуть, теж має творчу жилу. В Рубіжному займався у цирковій студії та Студії дитячого телебачення. Ми навіть разом створювали сімейний канал «Солодка родина» та зняли багато відео, бо він таки мріє у майбутньому стати блогером...».
Навчалася Віталіна у Рубіжанській спеціалізованій школі № 2. Тут була перша стаття у газету, перший виступ на радіо та перший крок до майбутньої професії. Вищу освіту вирішила здобувати на Факультеті культури та мистецтв Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Луганськ), який успішно закінчила у 2011 році. «Саме у цьому закладі я отримала ті перші цінні знання, які допомогли зрозуміти куди хочу рухатися далі».
Після вишу продовжувала займатися вже самоосвітою: пройшла освітні курси та марафони з основ SMM, піар-менеджменту, креативного мислення, можливостей соціальних мереж, мобільної фотографії та інші. У вільний час читала книги, створювала відео та писала поезію.
Можна сказати, що все своє свідоме життя присвятила культурі та роботі з дітьми: займалася організацією та проведенням концертів, інтелектуально-розважальних молодіжних, дитячих та офіційних заходів, разом з артистами ансамблю гастролювала Україною. Розпочала свою професійну діяльність педагогом-організатором у Рубіжанському професійному хіміко-технологічному ліцеї. Працювала у Палаці культури завідувачкою по роботі з дітьми, музичною та літературною редакторкою та артистом розмовного жанру в Луганській обласній філармонії (м. Сєвєродонецьк), організатором дозвілля та завідувачкою методичним відділом Культурно-спортивного центру, бібліотекаркою, журналістом (телебачення, друковане та Інтернет-видання), а також викладачем риторики, акторської майстерності у творчих студіях міста модельного та театрального спрямування.
В 2019 році заснувала власну Студію дитячого телебачення, де діти знайомилися з найцікавішими професіями сьогодення (журналістика, блогінг), розвивали творче мислення, вчилися правильно та виразно говорити, знімати-монтувати відео, брати інтерв`ю. Юні журналісти брали активну участь у всіх святкових подіях міста та області, робили репортажі, подорожували, знайомилися з новими цікавими людьми. Про досягнення студії красномовно говорять заслужені перемоги у конкурсах та фестивалях обласного, всеукраїнського та міжнародного рівня.
Власне, й сама була неодноразово нагороджена грамотами «За активну творчу діяльність і високу професійну майстерність, особистий внесок у розвиток МКУ «Палац культури м. Рубіжне» та культури міста Рубіжного Луганської області», Подякою «За розвиток культури Луганщини», Подякою «За вагомий внесок у розвиток культури та мистецтво України» від ПП ТСТ «Граль», Подякою Центру освітніх інновацій та творчості (м. Київ), Дипломом за участь у зйомках в міжнародному гумористичному кіножурналі «Байки», Дипломом за участь у Міжнародному літературному конкурсі (Греція), Дипломом Відділу культури, молоді та спорту Рубіжанської міської ради Луганської області «За активну життєву позицію та особистий внесок в формуванні позитивного іміджу молодіжної політики громади» тощо.
«Сьогодні моя творчість, по відомим причинам, на вимушеній паузі. Через цю жахливу війну, окупацію рідної Луганщини та страшенне мародерство я втратила буквально все: дім, роботу, речі, студію та спокій. Є, звісно, велика мрія повернутися та продовжити плекати культуру України, впроваджувати та зберігати традиції рідної землі, продовжувати свою улюблену справу та бачити щасливі очі юних українців на Луганщині. Але поки це неможливо, тому у найближчих планах підвищувати свій рівень знань у Європі та робити все можливе, щоб відновити свою діяльність вже у мирній Україні».
Нехай місто Рубіжне знають не тільки в Україні, а й у світі. Знай «НАШИХ»!
