Гвардієць із Сумщини розповів про запеклі бої у Рубіжному
Гвардієць Денис – боєць патрульного підрозділу частини. Однак коли ти військовий і в країні розпочинається війна, ти береш до рук зброю і слова військової присяги «ніколи не зрадити українському народові» виходять на перший план. Особливо, коли ти в складі сил оборони знаходишся на Луганщині на тримаєш східні рубежі країни.
Це була моя перша ротація на Луганщину, де в районі проведення операції Об’єднаних сил, ми виконували завдання на взводних опорних пунктах. Ранок 24-го лютого був типовим для усіх нас – підйом під звуки вибухів. Вже о 5 ранку ми на позиції чули роботу, мабуть, мінометів противника. І буквально за кілька годин поступила команда – займаємо більш вигідні рубежі оборони, розпочалося повномасштабне вторгнення».
За кілька днів, розповідає гвардієць, підрозділ передислокувався до Рубіжного. Ворог активно наступав, знищуючи все на своєму шляху. Відтак, каже Денис, аби зустріти його гідно та дати рішучу заслужену відповідь, ми мусили бути готовими.
Ми зайняли оборону на перехресті доріг, і одразу почали копати. Та щільність та інтенсивність ворожого вогню стимулювала до цього. Ми розуміли – чим краще облаштуємо позиції, тим упевненішим буде наш захист. Днів 10 ми тримали рубіж, а потім окупанти почали активний наступ. Спочатку розвідка з повітря (ми побачили ворожого дрона), кілька хвилин і наші позиції почали активно накривати з мінометів».
Цей потужний наступ противника, говорить Денис, виявися надто серйозним. Власне, після нього гвардієць отримав серйозні поранення.
Напевно вони занадто близько зуміли до нас підібратися. Коли мінометний обстріл закінчився розпочалася «стрілкотня». Буквально мить і я відчув, як одна куля прошила на виліт моє плече, інша також на виліт потрапила нижче в руку. Я зумів знайти імпровізований такий собі окоп, заліг там, трішки перечекав. Потім зрозумів – не можу втрачати часу, дістав джгут, наклав його і почав просто чекати. Дякую своїм хлопцям – за пів години вони дісталися до мене під обстрілами і забрали мене».
Дениса вдалося оперативно евакуювати з поля бою. Після кількох лікарень на Луганщині та Донеччині гвардієць пройшов ще кілька лікувальних закладів. Нині й досі продовжує відновлення на рідній Сумщині. Каже, лікарі дають обнадійливі прогнози. А ще за свою мужність та відвагу боєць отримав високу державну нагороду – медаль «За військову службу Україні»
Вони, ці нелюди, мають відповісти за усі свою злочини. Складно воювати з тими, хто не має жодних цінностей і моральних законів. Я бачив, як вони знищують усе, зрівнюють із землею багатоповерхівки, звичайні будинки, де живуть люди. Вони перетворюють все на руїну. І оцю злість, оцю ненависть до них ми мусимо перенести на поле бою. А те що наша перемога неминуча для мене очевидно. Адже раби не можуть здолати націю вільних, сильних та незалежних людей.
За матеріалами "Національна гвардія України"
