НАШІ: «Рубіжанські павучки»
Сьогодні поруч із нами є люди, які іноді здаються справжніми атлантами, на чиїх плечах тримається наш світ. Ті, хто робить надзвичайне для бійців, поранених, сиріт, біженців, з ранку до вечора шукаючи можливості для допомоги: збирає гроші на ліки, надає притулок тим, хто залишив рідні домівки, годує, напуває, зігріває… Це волонтери. Мирні воїни світла.
Наша розповідь саме про мирного воїна з Рубіжного – Юлію Носарєву, молоду жінку, засновницю спільноти «Рубіжанські павучки».
З початку 2014 пані Юлія разом з п’ятирічним сином планували влітку їхати відпочивати на південь. Мріяли про тепле море, лагідне сонце, яскраві враження… Війна 2014 змінила плани родини Юлії не тільки на літо, але й на декілька років поспіль. Про це вона згадує так: «Я зробила свій вибір – стала волонтером – у травні 2014, коли біля с. Стара Краснянка було встановлено блок-пост Збройних Сил України. Там стояла 30-та механізована бригада з Новоград-Волинського Житомирської області. Тоді я та мої друзі почали їм допомагати. Хто чим міг – спочатку продуктами та ліками, потім теплими речами».
Жінка щомісяця їздила на передову і її не зупиняло те, що неодноразово надходили повідомлення й дзвінки з погрозами. А якось двоє молодиків зустріли ввечері та нанесли удари по голові.
У 2016 році Юлія, разом з іншими мешканцями Рубіжного, об’єдналися для допомоги українським військовим у волонтерську групу «Рубіжанські павучки». Це різні люди за віком, статтю, професією, способом життя, уподобаннями та захопленнями, які впродовж шести років плели маскувальні сітки. За час роботи вручну створили більш ніж 250 сіток, загальна площа яких складає 17 тис. м². Найменше покривало, яке робили, розміром 1 м х 0,8 м було для дула гаубиці. Найбільші – для танків і БТР. Девіз «Рубіжанських павучків» – «Плетемо допомогу заради Перемоги!».
Завжди поруч з Юлєю була її мама – пані Ольга Кутявіна. Вона всіляко допомагала дочці та військовослужбовцям: періодично їздила на позиції, організовувала смачненьке до свят, опікувалася пам’ятним знаком українським військовослужбовцям Новоград-Волинської 30-ї окремої механізованої бригади, які загинули у Рубіжному в 2014 році. І теж плела маскувальні сітки. 1 квітня 2022 року пані Ольгу загарбники забрали з власної квартири в окупованому Рубіжному. 62 – річна жінка провела у полоні майже сім місяців. Її звільнили 17 жовтня і це стало справжнім подарунком до її дня народження, яке вона святкує 21 жовтня.
Зараз Юлія проживає у Волинській області й продовжує займатись волонтерською діяльністю: допомагає збирати кошти воїнам на обладнання та запчастини, засоби захисту і маскування, медикаменти та побутові речі.
За свою волонтерську діяльність була відзначена нагородою Української Православної Церкви «За жертовність та любов до України» та стала переможцем конкурсу «Людина року» Луганської обласної військово-цивільної адміністрації в номінації «Волонтерство».
Сьогодні Юлія Віталіївна мріє про мир, спокій та злагоду в рідному місті, про щасливі обличчя рубіжан та посмішки дітей і говорить: «Я – рубіжанка, я – українка і цим пишаюся!»
Рубрика «НАШІ» започаткована відділом культури, молоді та спорту Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.
