#РубіжнеРазом. Історія художниці з міста Рубіжне
Луганська область завжди славилася талановитими мешканцями, серед яких є й спортсмени, й письменники, й музиканти, й художники тощо. Однак ця страшна війна розкидала всіх по різним куточкам світу. Наразі багатьох з них зі стану депресії врятовує саме улюблена справа.
Сьогодні розповідь про художницю та вчительку з міста Рубіжне Катерину Тюлєнєву, яка розповіла, як змінилося її життя після 24 лютого.
Образотворчим мистецтвом пані Катерина займається з самого дитинства. Вона навчалася в Харківській академії дизайну та мистецтв на відділенні станкової графіки. До війни малювала картини та портрети на замовлення, проводила курс каліграфії для рубіжан. Також вона влаштувалася на роботу вчителькою малювання у художній школі в місті Кремінна, а потім пішла в декретну відпустку. На момент повномасштабного вторгнення донечці Катерини було всього три місяці.
«24 лютого ми виїхали до Старої Краснянки та жили там приблизно місяць. Потім був приліт поруч із будинком, в результаті чого хвилею винесло вікна. В цей час ми знаходилися у хаті. Моїй доньці на той час було 3 місяці. Було дуже страшно за її життя. Після цього прильоту ми перейшли в підвал до сусіда й просиділи там днів десять. Їжі було вже дуже мало. Потім ми дізналися, що пастор із Кремінної вивозить людей до евакуаційного потягу в Лиман Донецької області, бо на той момент із Кремінної потяг вже не курсував. Ми пішки пішли до Кремінної (відстань від Старої Краснянки до Кремінної - близько 7 кілометрів) і вже звідти нас вивезли», - поділилася спогадами про початок повномасштабного вторгнення художниця.
Усі речі, картини залишились у Рубіжному. За словами пані Катерини, коли їхали до Старої Краснянки, думали, що це тимчасово. А про те, що доведеться їхати кудись далі, і думок зовсім не було. Тож все, що родина змогла з собою взяти, це маленький пакунок з дитячими речами і все. Жінка зазначила, що вулиця, де знаходився їх будинок, зараз повністю зруйнована.
Зараз родина мешкає у Рівненської області. У березні минулого року жінка повернулася до роботи й закінчила навчальний рік дистанційно. Однак з вересня роботи вже не було, бо залишилося навчатися дуже мало дітей.
Наразі художниця малює портрети на замовлення. Разом з тим, вона створює авторські роботи для того, щоб надалі їх показувати на виставках. Наприклад, у квітні поточного року 10 картин переселенки з Луганщини повезуть на виставку до міста Вісла у Польщу. Там буде проходити благодійний вечір на підтримку України.
Жінка також зазначила, що вона продовжує навчати малюванню бажаючих. До речі, одна із учениць пані Катерини - переселенка з Луганська, яка виїхала звідти в 2014 році. «Світ тісний», - зазначила вчителька.
«Наразі в планах - вижити, як би це не звучало. Вижити, щоб дочекатися перемоги України. Хочеться, щоб швидше весь цей жах закінчився і ми могли поїхати додому, у вільне рідне Рубіжне», - підкреслила художниця.
За матеріалами суспільно-політичного оглядача «Трибун»
