Віртуальний музейний проект «Спалахи минулого. У фокусі історії»
Любе місто Рубіжне! Вітаємо Тебе, наше рідне, наше найкраще і найгарніше місто на землі, а також рубіжан, працівників хімічної, хіміко-фармацевтичної промисловості, освіти з професійним святом - Днем хіміка!
Рубіжне, це свято - по праву Твоє, бо ти народилося, зростало і розвивалося завдяки роботі Твоїх хімічних підприємств, навколо яких утворювалися і розросталися перші поселення сильних, наполегливих і розумних людей, які зводили перші будівлі Рубіжанського хімічного комбінату, «Коксобензолу», «Зорі». Ти було поранене в боях Громадянської, Другої світової воєн, зазнало занепаду 90-х, подій початку російської агресії 2014 року, але вистояло і продовжувало квітнути і будуватись. Завдяки здобуткам у хімічній галузі маленьке місто на Сході України, в якому працювали науковці зі світовим визнанням, висококваліфіковані працівники, досвідчені викладачі, славні сімейні династії рубіжан-хіміків, що передавали свій досвід з покоління в покоління, було прославлене на весь світ.
Ти було і продовжуєш бути для нас, твоїх дітей, справжньою теплою, барвистою Райдугою, яка сплетена зі славної історії, традицій, науки, культури, досягнень і перемог.
Зараз, в найтяжчі часи, ми бережем Твою пам’ять, шануємо Твоїх славних мешканців, пишаємось Твоєю силою. Твої новітні славні літописи пишуться подвигами сучасних Героїв, нащадками тих, хто вже 80 років тому вже відстояв рідну землю у боротьбі з нацизмом. Тепер рубіжани у складі підрозділів ЗСУ, НГУ, ТРО та ін. захищають Україну від рашизму, виборюють неймовірною ціною її суверенітет і незалежність, повертають закон і порядок на деокуповані території.
Рідне Рубіжне, місто українських хіміків, наше Місто-Герой! Ти тримало на собі з самого початку вторгнення 2022 страшну, смертельну російську навалу, Тебе практично знищили нелюди, але Ти, маленьке горде українське містечко, вистояло два місяці у пекельному вогні. Ти обов’язково дочекаєшся звільнення і Перемоги та повернення свободи і життя на свою землю!
Всім серцем і душею з тобою, твої рубіжани.
З нагоди Дня хіміків пропонуємо Вашій увазі фрагмент-історичну довідку дослідницької роботи «Науковий проєкт музеєфікації історико-культурної спадщини хімічної промисловості м. Рубіжне», Ямполь Т., КЗ «Міський музей»):
«З причини техніко-економічної відсталості Росії розвиток промисловості на Донбасі відбувався за рахунок залучення іноземного капіталу. Видобуток вугілля контролювався німецьким, французьким і бельгійським капіталом на 95%, розвиток металургії – більш ніж на 80%, хімічна, і особливо анілінофарбова промисловість знаходилася в повній залежності від Німеччини.
Вересень, 1914 року. Товариство фабрикантів хімічно-барвникової промисловості організувало спеціальну комісію, доручивши їй з'ясувати можливість розширення вітчизняного виробництва хімічних фарбових матеріалів. До кінця першого року Першої Світової війни з Німеччиною … була створена тимчасова комісія з організації акціонерного товариства хімічної промисловості 1914 року «Русько-Фарба». 4 (17) червня 1915 р. був затверджений Статут «Акціонерного Товариства хімічної промисловості 1914 р.».
Дослідники, після проведення поверхневої, глибокої і економічної розвідки склали рекомендацію: хімічний завод будувати біля станції Рубіжне, на т. з. еолових формах рельєфу (горбистих пісків). Місцевий поміщик Мартиненко продав акціонерам 1840 десятин землі. Тим, хто приїде будувати завод, надавалася відстрочка призову до армії. Більшість завербованих складали селяни з навколишніх поселень, але були й кадрові робітники. Так почалося будуватися робітниче селище, в майбутньому – місто Рубіжне.
Близькість до джерел сировини - Кадієвського коксохімічного заводу, який міг надати бензол і толуол, вугільних шахт, Донецького (Лисичанського) содового заводу – луг, Бахмутських копалин – поварена сіль, річки Сіверський Донець, озер і артезіанських колодязів, які розкинулися навкруги, залізниці, що забезпечила доставку сировини та відправку готової продукції дало підставу акціонерному товариству «Русько-Фарба» розпочати будівництво хімічного заводу поблизу станції Рубіжне.
АТ «Русько-Фарба» влітку 1915 року почало зведення головного хімічного заводу. На будівництві наймалися сотні селян з сусідніх селищ. У березні 1916 р. завод видав першу продукцію – були пущені два цехи з виробництва сірчаної кислоти й фенолу. У зв’язку з тим, що йшла Перша світова війна, акціонери вирішили виробляти продукти важкого органічного синтезу – сірчану кислоту, фенол та рідкий хлор, напівпродуктів, необхідних для військових потреб держави.
З цього часу зростав і розвивався завод «Русско-Фарба», пізніше названий Рубіжанським хімічним комбінатом, ще пізніше - виробничим об'єднанням «Барвник», ВАТ «Барвник».Організатором цього виробництва був технік Іван Єфимович Єліхін. Він мав величезний досвід роботи на хімічних заводах, придбав репутацію одного з кращих знавців сірчано-кислотного виробництва. До нього і звернулися акціонери «Русько-Фарби», щоб залучити його, як висококласного спеціаліста до роботи. Новий цех був споруджений в дуже короткий строк – за шість місяців. За продуманістю конструкцій, раціональності і компактності установки він був одним з найкращих у державі. Виробництво фенолу організував професор М.В. Троїцький. Базувалося воно на переробці бензолу – відходів при коксуванні вугілля. Сама технологія цього процесу на той час була новітньою, передовою. У жовтні 1916 р. були отримані перші кристали фенолу.
На початку 20-х років підприємство технічно вдосконалювалося, організовувалися науково-дослідницькі роботи, була створена центральна заводська лабораторія. Для розробки окремих тем виробництва залучалися вчені Москви, Києва, Іваново-Вознесенська та ін. міст держави. Зокрема, раціоналізацією виробництва чорного сірчаного барвника займався видатний радянський хімік-органік і технолог М.О. Ільїнський. Його дослідження принесли заводу новий спосіб варки барвника. Замість двох-трьох діб його можна було отримати за вісім годин, причому гарної якості. В період індустріалізації не було жодної святкової жовтневої дати, до якої б рубіжани не пускали нове виробництво. Повідомлення про це починалися «Вперше в державі». За цими словами стоїть великий новаторський подвиг і надзвичайні труднощі. Великою подією став пуск зразу двох виробництв – бета-нафтолу для синтезу барвників і саліцилової кислоти, яка використовується у фармакологічній промисловості. З того часу бета-нафтолом забезпечувалися потреби всієї хімічної промисловості СРСР.
Цехи росли не по дням, а по годинам. На перший рік п’ятирічки був зведений цех хлорбензолу, на другий – нітрувальний, на третій – відновлення нітро з’єднань, на четвертий – дубильних речовин. Всього за п’ятирічку хіміки отримали шість нових цехів. На їх спорудження було витрачено більше 50 мільйонів рублів. Освоювалося нове складне обладнання. Наприкінці першої п’ятирічки Рубіжанський завод став одним з найбільших підприємств анілінофарбувальної промисловості держави. Наказом по «Аніліноб’єднанню» з 1 січня 1932 року він разом з іншими двома заводами - Донецьким і Південним – реорганізований у хімічний комбіна. У квітні 1930 року, в зв'язку зі створенням Рубіжанського району, селище хіміків «Червоний Прапор», тоді ж перейменований в Рубіжне, стало центром району.
З розвитком містотворного підприємства росте й поселення навкруги нього, в ньому відбувається бум соціально-культурного будівництва. На безлюдних колись піщаних барханах розквітають фруктові сади, селище озеленяється – мешканці у власні вихідні висаджують дерева і кущі, возять воду для їх поливу.
Якщо спочатку робітники заводу жили у нестерпних умовах – в убогих бараках, наполовину вритих у землю тулилися до 20-25 осіб, то на 1934 рік житловий фонд становив 47961 кв.м житлової площі. Близько 300 будинків побудували індивідуальні забудовники…
Розширювався завод, зростав об’єм виробництва, ускладнювались технологічні процеси, збільшилася кількість кадрових працівників і спеціалістів»…
На фото:
1. Загальний вид хімзаводів «Русько-Фарба» з південної сторони, заводи феноловий, антрацитовий, сірчано-кислотний. Фотознімок 1916 року.
2. Хімзавод, 30-40 рр.
3, 4, 5, 6. Фото 60-70 рр., територія «Барвника» (Міністерство хімічної промисловості визнавало виробниче об’єднання «Барвник» лідером в Україні по виконанню заходів з культури виробництва: понад 40 алей, 20 тисяч метрів квадратних розарію, п’ять басейнів, чотири алеї з фонтанами, шість оранжерей площею 1800 квадратних метрів. Значних зусиль було докладено працівниками хімічного комбінату в озеленення Рубіжного, яке по праву називали «Місто-сад»).
7. 29 травня 2021 року, День Хімика - фотовиставки музею «Згадаймо, як все починалось ( з історії містоутворюючого виробничого підприємства «Барвник») та «Рідного міста сторінки»(історія міста в світлинах).
