Рубіжанський меморіал. Доброжан Віталій Вікторович

Дата: 07.06.2023 09:30
Кількість переглядів: 220

Рубіжанська територіальна громада втратила ще одного сина.

4 червня 2023 року загинув рубіжанин Віталій Доброжан. Про це повідомила його донька Катерина Радковська (Доброжан) 5 червня. «Тато загинув 4 червня о 4 ранку за 15 кілометрів від Рубіжного», – сказала Катерина.

Народився Віталій 12 листопада 1969 року, навчався в школі № 6, але був добре відомий в нашому місті завдяки своїй твердій проукраїнській позиції та громадській діяльності з патріотичного виховання рубіжанських дітей та молоді.

До повномасштабного російського вторгнення Віталій як волонтер займався військово-патріотичним вихованням молоді Луганської області, організовував вишколи, на яких виступав у якості інструктора. Вихованці обожнювали Віталія, звали його «Добрік», для них він був взірцем справжнього чоловіка, старшого товариша, доброго і водночас справедливого. Рубіжанські дітлахи з нетерпінням чекали тих зборів-вишколів, які проводив для них «Добрік» в Кремінських лісах, а також возив наших дітей до Карпат, знайомив їх з неосяжними красотами України.

На початку літа 2014 року, під час окупації Рубіжного, Віталій постраждав за свої переконання, коли 1 червня озброєні злочинці увірвались до його будинку і вивезли до буцегарні в будівлю Луганського СБУ, на той момент вже захопленого проросійськими бойовиками. Терористи закидали йому діяльність у військово-патріотичному гуртку для дітей та роботу в громадській організації «Ніхто крім нас». 20 днів тривали знущання, погрози, катування, але не зрадив поглядам, не зламався і покалічений повернувся додому  з ще більш завзятим бажанням протистояти «руському міру». Як сказав Віталій в одному з інтерв’ю: «У мене моральна травма – коли тих виродків не стане, тоді я заспокоюсь». 

Після звільнення нашого міста у 2014 році Віталій Доброжан та його  однодумці продовжили патріотично-виховну роботу з молоддю. Разом із українськими військовими, учасниками АТО/ООС проводили різноманітні патріотичні заходи, заохочували дітей та молодь до занять  спортом.

Віталій Доброжан самовіддано допомагав українському фронту. Їздив на евакуацію поранених, співпрацював з декількома військовими частинами як інструктор з тактичної медицини.

Після початку повномасштабного вторгнення Віталій Доброжан вивіз родину до Дніпра і деякий час займався викладанням на курсах з тактичної медицини, згодом пішов захищати Україну від російських загарбників, воював. Перед загибеллю Віталій тільки-но повернувся на фронт після поранення.

Його друг Сергій написав на цю сумну звістку такий пост: «Сумна новина. Загинув захищаючи Україну побратим, справжній бандерівець та Патріот з великої літери Віталій Доброжан ... Друже, ти виховав десятки, а може і сотні дітлахів та поселив в їх серцях любов до України, більшість з яких вже виросли і зараз боронять Україну від мокшанської орди....Ніколи не забуду твої слова:  «Я руській за національністю, але я хочу щоб мої діти з гордістю казали, що вони Українці», тому і називали ми поміж собою тебе «російськомовним бандерівцем... Ти пройшов викрадення зрадниками у 2014 році за проукраїнську позицію та тортури в підвалі  лугандонського МГБ, де шість разів виводили на розстріл, але Свята Покрова вберегла ... Ти ніколи «не включав задню», і не був шакалом, а навпаки був справжнім вовком, який казав: «Один дзвінок і через 8-9 годин, я у вас в Києві з двома "чемоданчиками"  портативних польових шпиталів і буду готовий...». Ти готовий був спасати та берегти життя інших та навчив цьому сотні дітей та військовослужбовців... Маю за честь казати, що знав тебе особисто,.. що сиділи за одним столом,... що разом в бані парились.. що могли говорити відкрито... Ти був справжнім, Друже.... Спочивай з миром... Вічна Слава тобі, Герою!».

А ось рядки з посту іншого друга Віталія: «Страшна та сумна звістка... Загинув Друг Віталій.... Відмовляюся в це вірити. Людина, яка закохала мене у Луганщину, однодумець, з яким провели не один день у військово-патріотичних тренінгах, в різних куточках України. Він був справжнім патріотом України, запалював не тільки серця своїх численних вихованців, але й нас, дорослих: педагогів, ветеранів, громадських діячів.  Своєю енергією, позитивом, влучним жартом, професіоналізмом, умінням іти проти системи, готовністю захищати Батьківщину і вмінням дружити, крізь час, відстані та обставини. Я плачу.... Довбана русня! Горіть у пеклі!!!! Друже, Віталій, за життя ти зробив великий внесок у майбутнє нашої країни та Перемоги. Вічна та світла пам'ять СПРАВЖНЬОМУ УКРАЇНЦЮ!».

У Віталія залишилася дружина та діти. 

Рубіжанська міська військова адміністрація висловлює щирі співчуття родині загиблого.

Вічна пам’ять та слава Герою!



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора