Міжнародний Олімпійський День святкується рішенням Міжнародного олімпійського комітету щорічно 23 червня
Для кожного рубіжанина ця дата пов’язана з ім’ям Володимира Вікторовича Смирнова, Олімпійським чемпіоном з фехтування, Заслуженим майстром спорту - людини-легенди, яка прославила своє рідне місто Рубіжне на весь світ і стала зразком цілеспрямованості та прагнення до перемоги. Ім’я Володимира Смирнова знали всі учні Дитячо-юнацької спортивної школи №1 м.Рубіжне, яка з гордістю носила ім’я видатного земляка.
Шлях Володимира Смирнова у великий спорт почався завдяки талановитому рубіжанському тренеру Євгену Сиромятникову, який звернув увагу на хлопчика. Потім Євген Дмитрович розповідав у мемуарах: «Якось у вересні, вийшовши на балкон своєї квартири, побачив, як п'ятикласники проводять урок фізкультури. Серед них виділявся один хлопець, до того ж ще й шульга. Я ще подумав, що другорічник. Спустився, поговорив з учителем фізкультури. Виявилося - нормальний хлопець, не другорічник. Я запросив його займатися фехтуванням. Два роки Володя Смирнов у мене потренувався і його переманили на футбол. Я його звідти мало не силою витяг назад. Він серед однолітків виділявся як зростом, ліворукістю, а ще й дивовижним спортивним талантом. У всіх змаганнях з усіх видів спорту він був першим». До зустрічі з Сиромятниковим Володя Смирнов займався гімнастикою, боксом, легкою атлетикою і досягав успіхів у всіх напрямках. Але саме зустріч з першим тренером вирішила подальшу долю майбутнього чемпіона. Вже на моменту призову до армії Смирнов був титулованим спортсменом – мав звання майстра спорту і був чемпіоном України серед юніорів.
Директору ДЮСШ №1 Олександру ДОРОШЕНКУ пощастило поспілкуватися з людиною, яка особисто знала видатного фехтувальника, тренувалася і дружила з Володимиром Смирновим у ті роки, коли він жив і тренувався в Рубіжному - з майстром спорту СРСР з фехтування Ольгою Сухачовою (Чепурною). Ось як вона згадує про нашого видатного земляка: «Володя був надзвичайний хлопець, з ним пов’язано багато цікавих історій, були серед них і досить кумедні – наприклад, одного разу ми заплановано їхали на змагання, чекали з тренером біля його дому, а він все не з’являвся – чи то забув, чи не хотів їхати, але Сиромятников все ж таки забрав його з дому. І Смирнов тоді здобув перемогу!». Так, крок за кроком, звичайний хлопець з надзвичайним працелюбством, відповідальністю, впертістю і талантом торував свою дорогу до найголовнішої Перемоги.
Пізніше, за порадою першого тренера Володимира взяв до себе в столичний клуб видатний тренер з фехтування Віктор Харитонович Биков. Смирнов став його улюбленим вихованцем. Він потужно і стрімко увірвався до складу збірної СРСР, бо йому не було рівних. Володимира поважали за його силу, майстерність, клас, вміння перемагати та особисті людські якості. У 1977—1979 роках він ставав чемпіоном СРСР, а в 1979 році став першим на Спартакіаді народів СРСР. На міжнародній арені в 1978 році став бронзовим призером на чемпіонаті світу в першості команд, а в 1979 і 1981 роках в командній першості займав перші місця. У 1980 році на чемпіонаті світу з фехтування став першим в особистій першості серед рапіристів.
І, нарешті, головна перемога - на Олімпіаді-80 Смирнов завоював три медалі: золоту в особистій першості на рапірах, срібну в командній першості рапіристів і бронзову в командній першості з фехтування на шпагах. Також ставав володарем Кубка світу 1980 і 1981 років.
Можна тільки здогадуватися, скільки ще міг виграти українець, якби не фатальний випадок, який трапився 20 липня 1982 року на чемпіонаті світу в Римі під час поєдинку СРСР та ФРН. Смирнов, який був першим номером світового рейтингу, зустрічався з другим – німцем Маттіасом Бером. Під час обоюдної атаки рапіра німця вдарилася в плече Смирнову і зламалася, але через надпотужну інерцію Бер продовжив рух рукою – і обрубок клинка пробив маску смертельно поранивши 28-річного Смирнова.
28 липня 1982 року стало чорним днем в історії вітчизняного фехтування - в італійській лікарні помер легендарний український рапірист Володимир Смирнов. Технічний, атлетичний, потужний і невгамовний триразовий чемпіон світу з Рубіжного.
До речі, матеріали багатьох пострадянських розслідувань смерті Смирнова говорять про те, що в країні тоді замовчували трагедію, яка сталася з одним з найкращих радянських рапіристів – навкруги цієї події виник справжній інформаційний вакуум. На відміну від західних ЗМІ, які розібрали по секундах фатальний поєдинок Смирнов-Бер, смерть Смирнова просто приховали від суспільства. Володимира поховали на Лук’янівському цвинтарі у Києві, преса тоді обмежилась невеликим некрологом.
Ім'я Володимира Смирнова назавжди увійшло в історію світового спорту, України, Луганщини та нашого Рубіжного, де у 80-х роках був започаткований престижний турнір пам’яті Володимира Смірнова, на який з’їжджалися фехтувальники з усієї колишньої країни.
ДЮСШ № 1 з гордістю носить ім’я видатного рубіжанина! У 2020 році на честь 40-річчя тріумфальної перемоги Володимира Смирнова в Олімпійських іграх колективом ДЮСШ № 1 був реконструйований пам’ятний знак, який знаходиться на майданчику біля школи № 1, де проводив свої дитячі роки Володимир Смирнов. Сьогодні кожен з нас має честь сказати, що він пишається своїм земляком – славним спортсменом, Олімпійським чемпіоном, який став кумиром для поколінь рубіжанських спортсменів та зразком прагнення найвищих досягнень.
Пропонуємо вашої увазі унікальну світлину з приватного архіву майстра спорту СРСР з фехтування Ольги Сухачової (Чепурної), на фото Володимир Смирнов під час поєдинку на республіканських змаганнях у місті Чернівці, 1968 рік.
