Врятовані улюбленці
Коли Рубіжанська міська військова адміністрація давала оголошення про збір фотографій врятованих домашніх тварин, то навіть не уявляла кількість людей, які відгукнуться і надішлють фотографії своїх улюбленців. Дякуємо усім, хто долучився до цієї акції і хочемо запропонувати переглянути ці неймовірні фотографії. Але перед цим прочитайте два повідомлення, які надійшли нам разом із фотографіями.
«Ми переселенці з Лисичанська. Коли їхали у Івано-Франківську область у березні- забрали з собою тільки 2 котів, а собаку-вівчарку лишили на господарстві разом з мамою. Збиралися повернутися за речами та ними, але не вийшло. Коли поліція маму евакуювала вже у червні, бої були дуже серйозні і вівчарку ніхто не взяв. Але на щастя, мій чоловік тут знайшов людину, яка служить у ЗСУ і вмовив її вивезти вівчарку Мію куди-завгодно, аби в Україну. Людина змогла вивезти собаку у частину під Бахмут. Там тоді вже було гаряче. Ми з чоловіком за 1 день приїхали туди: по черзі сідали за кермо, спали у машині, але знали, що там нас чекає наша рідненька красуня. Ми забрали її, дякуючи нашому воїну і Богу. Кожен день я молюся за ЗСУ і за цю людину окремо. А коли вранці виходжу на подвір'я- обов'язково цілую свій подарунок небес! Наразі ми живемо гуртом- 2 кішки - Пухтя та Аліса, і собака- моя ріднесенька Мія. Сім'я Базарових з Лисичанська».
«В 2020 году во время исполнения боевого задания в Донецкой области под городом Бахмут, в деревне К., где наше подразделение дислоцировалось, я нашла Мусю сидящей под кустом возле помойки. Она была совсем еще котенком...испуганой и несчастной, я наклонилась ее погладить и увидела что у нее что-то не так с задними лапками. Сердце защимило...не смогла ее там бросить и забрала. На следующий день уезжала в отпуск домой в родное Рубежное и забрала Мусю с собой. Носила ее к ветеринарам...диагноз перелом позвоночника. Муся никогда не будет ходить на четырех лапках...,но ей это не важно, она умеет бегать на двух. Я оставила Мусю с родителями в Рубежном, сама вернулась выполнять боевые задания. Когда началась война...родители не хотели уезжать из дома. Вскоре обстрелы стали ближе и в городе стало не безопасно, они решились выезжать, это было в начале марта 2022. Конечно же забрали с собой Мусю и нашу собаку Бусю. Добирались до Львовской области трое суток и теперь ждут вместе с Бусей и Мусей освобождения родного Рубежного».
