Рубіжанській меморіал. Рисухін Євген Володимирович
Рисухін Євген Володимирович народився 19 лютого 1985 року у селі Роздольне Старобільського району Луганської області.
Після того, як відслужив строкову службу у «Десні» (Чернігівська область) вирішив присвятити своє життя охороні правопорядку, тому пройшов навчання у Луганському училищі професійної підготовки працівників міліції (м.Щастя, Луганська область) і став працювати у місті Старобільськ.
У 2006 році переїхав до міста Рубіжне до своєї коханої. З Наталією вони познайомилися у селі Роздольне, куди вона приїздила до бабусі та дідуся, і це знайомство переросло у справжнє кохання. У 2008 році у сім’ї Рисухіних народився первісток. Дружина так згадує їх життя: «Женя був дуже гарною людиною. Він робив усе можливе і неможливе для своєї родини. У 2013 році у нас народився другий син. Він прийшов у цей світ передчасно, семимісячний, і тому мені довелося багато часу приділяти його здоров’ю. Женя звільнився з роботи у міліції і тому брався за будь-яку роботу, щоб можна було вижити. У 2014 році він вивозив мене з дітьми із міста через небезпеку, яка тоді виникла. Потім ми повернулися у рідне Рубіжне. У 2020 році він за контрактом пішов служити в Збройні Сили України. У лютому 2022 року він вчергове приїхав додому, ми ще тоді робили дома ремонт, і сказав, що буде війна, тож мені з дітьми треба виїжджати. Як і багато рубіжан я відмовлялася у це вірити, але події наступних днів – обстріли, які дуже лякали дітей, відсутність світла, води, можливості купити їжу, поділ міста на дві частини (окуповану та неокуповану) – переконали мене. Женя якимось дивом знайшов транспорт і вивіз нас на територію підконтрольну Україні. Після багатьох складних переїздів ми, завдяки підтримці Жені, зняли житло у Києві. На початку серпня 2022 року він приїхав до нас у відпустку, говорив, що йому дуже подобається Київ і що після війни ми купимо тут квартиру. Ці дні, проведені разом із синами дозволили йому відволіктися від страшних думок про загиблих побратимів. А потім йому наказали терміново повернутися. Ми двічі на день спілкувалися телефоном. 17 серпня під час розмови я відчула, що він у дуже пригніченому стані, а 18 - він вже не вийшов на зв’язок. Так було кілька днів поспіль, а 21 серпня мені повідомили про його загибель. Мені важко було повідомити про цю страшну трагедію його батькам, які, через стан здоров’я залишилися в окупації, бо у 2014 році вони вже втратили одного свого сина».
Євген Володимирович, командир танкового взводу 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха загинув під Бахмутом в ніч з 18 на 19 серпня 2022 року. Він був справжнім воїном. Мав честь приймати участь у військовому параді до 30-ї річниці Дня Незалежності України на Майдані у Києві. Має нагороди. У 2021 році був нагороджений медаллю «Захисник рідної землі», а у травні 2022 року отримав медаль «За військову службу Україні».
Похований Рисухін Євген Володимирович у Києві, на Алеї Героїв Лісового кладовища. До річниці його загибелі представники Рубіжанської міської військової адміністрації вшанували пам’ять Героя покладанням квітів на його могилу.
Рубіжанська міська військова адміністрація висловлює слова співчуття батькам, дружині, синам Володимиру та Данилу, а також близьким та друзям загиблого Героя.
Вічна пам’ять та слава Герою!
