Рубіжанський меморіал. Вагоровський Едуард Миколайович
Вагоровський Едуард Миколайович, підполковник бригади тактичної авіації Повітряних Сил України, Герой України.
Народився у 1965 році у місті Рубіжному Луганської області. Ще з дитинства хотів стати військовим. Після школи вступив у Ставропольське вище військово-авіаційне училище льотчиків і штурманів. Після закінчення училища рік прожив в Оренбурзькій області, де проходив службу в навчальному полку. Потім його відправили в селище Озерне Житомирської області, де він оселився і служив. Свого часу, у 38 років, встиг попрощатись зі службою та почати насолоджуватись спокійним сімейним життям військового пенсіонера: плавав у басейні, грав у теніс та футбол. Та, коли у 2014-му в українському небі розпочалась «спека», а від колег почали надходити сумні повідомлення про авіаційні втрати, Едуард зрозумів, що потрібен. Після тривалої перерви знову рішуче повернувся на службу. Едуард Вагоровський мав солідний досвід та наліт, а ще поважний, як для бойових польотів, вік.
— Чоловік із дитинства мріяв стати військовим, — каже дружина Ірина. — Неподалік їхнього дому була військова частина. І вона цілковито захопила його увагу! Якось навіть випросив у тата формений кашкет — батько взяв його в якогось пожежника на заводі. У ньому Едуард ходив ледь не всюди! Тож нікого й не здивувало, що після школи він вступив до військово-авіаційного училища. Так само знайомих не здивувала звістка про те, що чоловік повернувся на службу у 2014-му. Усі розуміли, що такі офіцери потрібні війську у непростий час. Звісно, і з початком широкомасштабного вторгнення він сміливо кинувся рятувати техніку… Едуард — справжній патріот України, завжди був готовий до останку захищати Батьківщину.
Ірина і Едуард — із Рубіжного. Народились в одному пологовому будинку з різницею у місяць, гуляли одними вулицями, ходили до однієї школи, зрештою — прожили разом понад 30 років у офіційному шлюбі, разом виховували доньку та няньчили двох онучок…
Життя 56-річного підполковника бригади тактичної авіації Повітряних сил України Едуарда Вагоровського обірвалося у перший день широкомасштабного вторгнення росії. Він перебував на бойовому чергуванні на аеродромі 24 лютого 2022 року і героїчно загинув, виводячи українську військову авіацію з-під ракетного удару. Він, пожертвувавши своїм життям, дав можливість іншим піднятися у повітря.
— Якби нас ще у школі запитали, хто з класу стане Героєм України, ми одноголосно вказали б на Едуарда, — переконує Ірина.— Завжди хотів усім допомагати, був безстрашним і відданим. Як же ж боляче, що він став Героєм посмертно…
Указом Президента України № 78/2022 від 28 лютого 2022 р. Едуарду Вагоровському посмертно присвоїли звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Похований в смт Озерне на Житомирщині. У підполковника залишилися дружина, донька та дві онуки.
Рубіжанська міська військова адміністрація висловлює слова співчуття близьким та друзям загиблого Героя!
Вічна пам’ять та шана Герою!
