26 жовтня – Всесвітній день людей-інтерсекс
Розповідаємо, хто це, та руйнуємо міфи про тих, кого часто піддають необґрунтованій стигматизації.
Людський мозок створений таким чином, що він боїться невідомого. Можливо, саме через це інтерсекс людей принижують та не визнають. До того ж, нас все життя вчать — існують «чорні» та «білі», «чоловіки» та «жінки», чогось середнього поміж тим просто не існує. Проте у реальному житті ми змушені зіштовхуватися з різними людьми, зовнішностями та характерами. Сюди ж можна віднести й сприйняття гендеру та статі. Навіть наука лише нещодавно визнала, що насправді існує більше варіацій, ніж раніше припускали.
Інтерсексність може бути закладена в момент зачаття через особливості яйцеклітини або сперматозоїда. Може розвиватися через дефіцит деяких ферментів або вроджену знижену чутливість плоду до деяких гормонів.
Іноді причиною стає збій на етапі формування внутрішніх органів, наприклад надниркових залоз, які синтезують різні гормони. Це такаж особливість, як колір волосся, ліворукість, великий чи малий зріст, тож дивно вважати цих людей «ненормальними».
Інтерсексуа́льність — загальний термін для позначення групи станів, при яких роздільностатевий організм має статеві ознаки, що не можуть бути чітко визначені як чоловічі або жіночі (раніше таких людей називали гермафродитами. Але це недоречний термін, він стосується лише випадків коли в організмі людини присутні і чоловічі і жіночі статеві органи)
На загал, українське суспільство не знає і не розуміє, хто такі інтерсекс-люди і чим вони відрізняються. Немає розуміння глибоких проблем (медичних, психологічних, освітніх, соціальних та правових), з якими ці люди стикаються із самого свого народження, а також проблем, які постають перед батьками інтерсекс-дітей.
3 міфи про інтерсекс-людей, які час зруйнувати
Міф 1: Усі народжуються або чоловіками, або жінками
Люди часто вважають, що світ чітко розділений на дві групи людей: чоловіків та жінок, і що біологічні та генетичні характеристики відносять кожного/у з нас до однієї з цих двох категорій.
Але це не завжди так. По всьому світу живуть мільйони людей, які мають статеві особливості, що не відповідають типовим бінарним уявленням про чоловічі чи жіночі тіла. Багато таких людей, хоча і не всі, ідентифікують себе як інтерсекс.
Інтерсекс – це парасольковий термін, який використовують для опису широкого спектру природних варіацій, що впливають на геніталії, статеві залози, гормони, хромосоми або репродуктивні органи. Іноді ці характеристики помітно при народженні, іноді вони з’являються в пубертатному періоді, а іноді взагалі не проявляються фізично.
Міф 2: Інтерсекс – велика рідкість
На думку експертів, близько 1,7% населення народжується з інтерсексними ознаками – приблизно стільки ж, скільки і людей з рудим волоссям.
Тобто в Україні з її населенням у 46 мільйонів осіб, людей-інтерсекс майже 800 тисяч.
Міф 3: Інтерсексність піддається корекції
Багатьом інтерсекс-дітям роблять операції, намагаючись «нормалізувати» їх, хоча ці втручання часто інвазивні, незворотні та не є необхідними чи невідкладними.
Більшість батьків, у яких народжується інтерсексексуальними, задумуються про операцію, яка могла б змінити життя дитини на краще. Однак, це не зовсім так. Попри те, що лікарі та батьки зазвичай керуються добрими намірами, процедури, проведені інтерсекс-дітям, можуть спричиняти великі проблеми, включно з безпліддям, болем, нетриманням сечі та психологічним стражданням протягом усього їхнього життя. І все це лише для того, щоб діти відповідали уявленню суспільства про те, як повинні виглядати дівчата чи хлопці.
З 2015 року Всесвітня організація охорони здоров'я та ООН почали виводити інтерсексуальність з площини патології статевого розвитку та представляти це як варіацію статевого розвитку, нині наявність інтерсексуальних рис не вважається хворобою.
