Зверніть на мене увагу!

Дата: 29.11.2023 11:00
Кількість переглядів: 53

Фото без опису

Зверніть на мене увагу!

Україна – одна із країн із найвищою кількістю самогубств, і ці цифри, на жаль, щороку зростають. Є болючі теми, на які наше суспільство наклало табу, але це – жорстока реальність. Одна із таких тем – суїцид. Статистика підліткових самогубств в Україні невтішна, їх кількість збільшується щороку. 

Дитина створена для життя. Вона вбирає в себе всі позитивні барви невинного існування. Дитина знаходиться на початку пізнання оточуючого світу з усіма його позитивними та негативними аспектами. Смерть дитини – це велике горе. І якщо, інколи, зі смертю через природні причини можна змиритися, то добровільний відхід від життя виступає жахливою дійсністю, яку свідомість близьких відмовляється приймати.
Суїцид – тема, що лякає. Її обговорювати не дуже приємно, і навіть моторошно. Тому зустрівшись із прямими погрозами своєї дитини покінчити з собою або підозрюючи таку поведінку, батьки нерідко губляться і не знають, як на це реагувати: ігнорувати, вважаючи такі погрози безглуздими та порожніми, та не звертати на це увагу, чи рятувати свою дитину будь-якою ціною? Саме від реакції близьких, від їх уміння вчасно розпізнати погрозу по суті залежить життя та здоров’я дитини.

Є дві основні причини, чому діти задумуються про самогубство. Перша — коли в дитини виникає депресія. Якщо вона в легкій формі, це може бути непомітно ззовні. Це природна зміна соціальних ролей і фізіології. Зазвичай вона починається у 13‒15 років, тому що з’являється велике навантаження на психіку. Підліток ще не має всіх опцій дорослої людини, але вже має певні обов'язки, як у дорослих. Друга причина, окрім депресії, — це напружені родинні стосунки. Це не завжди очевидні конфлікти, а й, наприклад, недостатня близькість між батьками та дитиною.
Діти завжди говорять, подають сигнали, які дорослим треба помічати. Саме сім’я виступає первинним та основним осередком суспільства. Саме на рівні сім’ї у свідомості дитини закладаються уявлення про добро і зло, про гідне й нікчемне, про поведінку взагалі. Ці підвалини закладають саме батьки і вони відіграють авангардну роль у становленні особистості дитини.

Адже відомо, що особистістю дитина стає тоді, коли вона здатна відповідати за власні дії та вчинки, коли вона є суспільно значимою людиною. Якщо ж у сім’ї батько, мати або вони обидва ведуть асоціальний спосіб життя, то дитина, яка росте, немов бур’ян, або відпущена, так би мовити, на вільний вітер, матиме ступінь виникнення у власній свідомості суїцидальних думок набагато вищий, ніж у дитини, яка виховується в благополучній сім’ї з адекватними та відповідальними батьками.

Давньоримський філософ Цицерон досить слушно зауважив: «Виняток підтверджує правило». У контексті нашої тематики ця аксіома має місце в наступному факті: нерідко підлітки із цілком респектабельних родин ставали на шлях в небуття. Не слід забувати, що крім сімейного вогнища, на формування життєвої стежинки дитини із суїцидальним кінцем впливають ряд інших факторів.

Причини можна шукати у біологічних, генетичних, психологічних та соціальних сферах (свідомість дитини, сім’я, школа, друзі, релігія, воєнний стан, ЗМІ, соціальні мережі тощо). Під час війни підліток також може зіштовхнутися з травматичним досвідом, втратами, стати свідком або сам зазнати насилля. І не маючи достатньо ресурсів, аби впоратися із переживаннями, отримати натомість додатковий стимул до суїциду.
Щоб допомогти підлітку впоратися з емоціями, ви можете розпочати розмову, розповідаючи про свої власні почуття та досвід. А коли дитина почне розповідати про свої переживання, уважно вислухайте та покажіть, що ви її розумієте. Намагайтеся не засуджувати та не давати поради, не тисніть на дитину, щоб розповіла більше, ніж готова. Якщо підліток продовжує почувати себе пригнічено або його стан погіршується, розгляньте можливість звернутися до психолога або психіатра для професійної допомоги. Втім, якщо у дитини є проблеми, з якими вона не може впоратися, і вона каже про це, не варто казати, аби вирішувала сама. Наприклад, якщо вона стикається з булінгом та просить перевести до іншої школи – слід прислухатися і разом шукати шляхи вирішення. Тоді підліток відчуватиме вашу підтримку.

На допомогу дитині у цій складній життєвій ситуації мають прийти всі - батьки, школа, друзі, соціальні працівники тощо. Аби уникнути думок дитини про самогубство, слід поговорити з дитиною, зазначивши, що ви завжди готові підтримати й допомогти впоратися навіть із найскладнішими ситуаціями. Важливо вислухати та почути дитину, встановити довірливі стосунки, дати відчути дитині, що її люблять і її проблеми вам не байдужі, донести до дитини, що життя прекрасне і потрібно його берегти. 

Дорослим треба оберігати дитину із самого раннього дитинства, розуміючи, що дитина - це ранима й беззахисна істота зі своїм внутрішнім світом…Тож не залишайтеся байдужими до своїх дітей, адже попередити проблему набагато легше, ніж боротися з нею та долати її наслідки.
 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора