Рубіжанський меморіал. Овчинніков Ярослав Володимирович

Дата: 26.02.2024 10:00
Кількість переглядів: 90

 

Овчинніков Ярослав Володимирович
(14.03.2000-24.02.2022)

Овчинніков Ярослав Володимирович народився 14 березня 2000 року в селі Кудряшівка Луганської області. За словами батьків, хлопчик ріс активним, рухливим, допитливим, дуже полюбляв ганяти у футбол і при цьому добре навчався, заглиблювався у предмети, мав хист і до гуманітарних, і до точних наук, брав участь в олімпіадах з математики, фізики, хімії, любив і знав історію. Закінчивши 9 класів Кудряшівської середньої школи, у 2015 році без проблем пройшов досить суворий конкурсний відбір на перший потік Луганського обласного військового ліцею «Кадетський корпус імені героїв Молодої гвардії» в Кремінній, а 2016 року здійснив новий потужний ривок - вступив до Військової академії сухопутних військ в Одесі на факультет «Управління діями підрозділів десантно-штурмових військ», був четвертим у рейтингу, за результатами навчання отримував підвищену стипендію. Роки навчання в академії були нелегкими, підготовка відзначалася складністю, важкими випробуваннями майбутнього десантника – стрільбами, нічними марш кидками, штурмами. Ярослав все витримав і достойно завершив навчання. Випустившись з академії 20 липня 2021 року, він прийняв посаду командира взводу 2-го батальйону 6-ї роти 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Проходив навчання на Яворівському полігоні, зразу після підготовки разом зі своїм взводом потрапив на Волноваський напрямок, в розташування біля Богданівки. Як розповідає його товариш по службі, командир сусіднього відділення: «В перший день повномасштабного вторгнення Ярослав відбив свої позиції, призупинивши наступ росіян, потім взяв два БТРи і, такий молодець, наблизився до нас та міцно нам допоміг». Коли надійшов наказ відступати і вже були сформовані колони, Ярослав направив своїх бійців відступати з 4-ю ротою, а сам повернувся на позиції, щоб забрати поранених. Коли всіх завантажили і вже почали виїжджати, у вантажівку влучив ворожий танк прямим попаданням.

Тато Ярослава, Володимир Миколайович, теж військовий, який зараз захищає Україну, загадував останню зустріч з сином: «Це було якраз на його випускному, син підійшов і сказав слова, що якось різонули серце – «Якщо я не подзвоню, то вам хтось за мене подзвонить». Після того я його так і не бачив».

21-річний лейтенант Ярослав Овчинніков загинув 24 лютого 2022 року в бою з російським загарбниками, рятуючи своїх поранених побратимів і підлеглих, захищаючи свободу, суверенітет і незалежність України.

В нього залишились люблячі батьки, дівчина, друзі, військові товариші.

Вічна Слава і Пам'ять Герою!
 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора