Проєкт «Історія добровольця» у рамках Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»)
У рамках Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») Луганський обласний центр дитячо-юнацького туризму і краєзнавства провів проєкт «Історія добровольця».
Учасники рою «Січ» Гімназії №4 міста Рубіжного взяли участь у реалізації проєкту та створили літопис про воїнів-добровольців Луганщини, з яким можна ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/4iYir3Z
Серед тих, про кого розповідається у хроніці подій, імена рубіжан-добровольців:
Аркатов Анатолій В'ячеславович 29 травня 2023 року добровільно став на захист Батьківщини, поповнивши лави Збройних Сил України. Службу ніс у 10-ійокремій гірсько-штурмовій бригаді. Загинув 15 грудня поблизу села Спірне Бахмутського району. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Детальнішу інформацію про військового можна знайти за наведеними: посиланнями:
https://rmva.gov.ua/news/1703140242
https://www.president.gov.ua/documents/1362024-49977
https://www.victims.memorial/people/anatolii-arkatov
Жорін Максим Борисович у 2014 році став добровольцем батальйону «Азов», брав участь у звільненні Маріуполя, у боях за Мар'їнку та Іловайськ. У 2015 - командир батальйонно-тактичною групою полку «Азов», з 2016 року по 2017 обіймав посаду командира полку «Азов». Продовжує воювати -обіймає посаду заступника командира 3-ї окремої штурмової бригади Збройних сил України. Нагороджений: нагрудний знак «За відвагу у службі», медаль «За оборону Маріуполя», нагородна вогнепальна зброя — за виявлену особисту мужність під час виконання бойових завдань. Детальнішу інформацію про військового можна знайти за наведеним посиланням: https://bit.ly/4kQZjqm
Ковень Данило Олексійович з початком повномасштабної війни добровільно пішов служити в полк інженерної підтримки, згодом перевівся до 3-ї окремої штурмової бригади. Наразі находиться на лікуванні. Нагороджений медаллю за оборону Луганської області.
Коняхін Максим під обстрілами вивіз рідних з Рубіжного у безпечне місце, залишивши зруйнований до тла будинок, та повернувся на рідні землі, щоб захищати їх від ворожого наступу. Служив механіком-водієм реактивно-артилерійського дивізіону 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського ЗСУ. Загинув 17 листопада 2022 року, виконуючи бойове завдання під місто Бахмутом на Донеччині. Детальнішу інформацію про військового можна знайти за наведеними посиланнями:
https://rmva.gov.ua/news/1692595855/
https://smr.gov.ua/uk/misto/pro-sumchan/oblichchya-gerojiv-sumchan/540-heroi-nevmyraiut/lystopad/29562-geroji-ne-vmirayut-maksim-konyakhin.html
https://smr.gov.ua/uk/novini/podiji/26511-navichno-v-pam-yati-sumchan-maksimkonyakhin.html
Трощий Андрій Леонідович на початку повномасштабного вторгнення став на захист рідної Луганщини у складі Сил територіальної оборони. З 13 березня2002 року вважався безвісти зниклим під час виконання бойового завдання в м. Рубіжне. Пізніше його тіло ідентифікували завдяки генетичній експертизі.
Детальнішу інформацію про військового можна знайти за наведеними посиланнями:
https://rmva.gov.ua/news/1668409890_
https://suspilne.media/685752-brav-ucast-v-oboroni-luganskogo-aeroportu-majze-cerez-dva-roki-pohovali-ukrainskogo-vijskovogo-z-lugansini
Савченко Віктор Євгенович с початку війни з друзями став волонтером, бо до лав ЗСУ не брали за віком та станом здоров’я. Коли Рубіжне було окуповане, доєднався до захисників і з пораненими виїхав до Дніпра. З того часу став водієм добровольчих виїздів для евакуації поранених та мирного населення. Через два роки підписав контракт з 47 окремою механізованою бригадою «МАГУРА» де й досі несе військову службу.
