Рубіжанський меморіал. Колпаков Сергій Миколайович
Сергій Миколайович Колпаков
Сергій Миколайович Колпаков народився 13 серпня 1967 року в місті Рубіжне Луганської області. Навчався в середній школі № 3, після закінчення якої вступив до ПТУ № 11. Пізніше закінчив Рубіжанський хіміко-механічний технікум ім. О.Є. Порай-Кошиці. Згодом здобув вищу освіту. З юних років займався боксом, був призером Луганської області, мав дуже багато спортивних нагород. Сергій вирізнявся суворим, вимогливим, наполегливим, принциповим, іноді категоричним характером, і, водночас, був зразково справедливим, чесним, гуморним, завжди готовим прийти на допомогу.
З 1990 року відкрив приватне підприємство і стабільно розвивав малий бізнес Луганщини. Одружився, разом з коханою дружиною народили сина. Сергій був люблячим і турботливим батьком та чоловіком, неймовірно пишався своєю сім’єю, плекав родинне щастя, разом вони будували грандіозні плани на майбутнє.
Але у 2014, з початком російської агресії, всі сили кинув на допомогу Україні. Разом зі своїми близькими зайнявся волонтерством, допомагав українським захисникам, робив усе, що міг для того, аби закрити якнайбільше потреб на той складний період початку війни.
З 29 січня 2015 року пішов добровольцем боронити рідну країну від ворога. У званні старшини служив в 95-й окремій десантно-штурмовій Поліській бригаді (95 ОДШБр), військовому з'єднанню у складі Десантно-штурмових військ Збройних сил України. Перебував на Донеччині, зокрема під Слов’янськом. Через 1,5 роки перебування в зоні АТО демобілізувався, але через три місяці, у 2016 році повернувся до війська, проходив службу за контрактом у 1-му відділі Сєвєродонецького РТЦК та СП. Створив ГО ветеранів АТО в Рубіжному.
З 2018 до 2025 року служив у 53-й окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха (53 ОМБр), військовій частині механізованих військ України. Воював у Донецькій області на Луганському напрямку, зовсім поряд з рідними місцями. Мав велику кількість нагород від командування за мужність і патріотизм, виявлені у боротьбі за свободу і незалежність України. За заслуги й сумлінну службу його підвищували у званнях, за 10 років він пройшов шлях від старшини до штаб-сержанта.
Для побратимів по війську, для підлеглих Сергій був особливою людиною. Його призначили головою ради сержантів і сержанти ставилися до нього, як до батька, цінували справедливе ставлення до вирішення різних питань і турботу про особовий склад. Головною метою, мрією, головним сенсом для Сергія Миколайовича було визволення рідного Рубіжного, Луганщини, всієї України від російської нечисті, за це він воював, за це поклав душу й серце.
25 лютого 2025 року Сергій Колпаков пішов з життя. Його поховали у Дніпрі на Краснопільському кладовищі.
У нього залишилися люблячі дружина і син, близькі та рідні, друзі, товариші, побратими.
Рубіжанська громада, Луганщина втратила свого вірного сина, відданого патріота. Україна втратила Героя-захисника, який віддано служив своїй країні, до останнього подиху залишався вірним присязі.
Рубіжанська міська військова адміністрація висловлює щирі слова співчуття рідним і друзям загиблого Героя.
Вічна пам’ять та шана Герою!
