Рубіжанський меморіал. Мусієнко Андрій Вікторович
Андрій Вікторович Мусієнко народився 28 вересня 1976 року в селі Гаврилівка, Ізюмського району, Харківської області. Навчався у Лозівській школі-інтернаті, потім у Барвінковському СПТУ 58 за спеціальністю «Тракторист-машиніст широкого профілю». Трудову діяльність розпочав у колгоспі ім. Котовського на посаді тракториста. З 1996 року свою долю пов’язав із залізницею, влаштувавшись електромонтером тягової підстанції Донецької залізниці. Заочно закінчив Слов’янський залізничний технікум за спеціальністю «Електропостачання» і займав посаду електромеханіка тягової підстанції села Гаврилівка.
24 лютого 2015 року був мобілізований на службу до лав Збройних сил України. Потрапив до Повітряно-десантних військ і дуже цим пишався. Адже їх девіз «Завжди перші. Ніхто, крім нас» став для нього власним кредо. Тому він завжди, і у 2015, і у 2022-му, на другий день повномасштабної війни, говорив: «Хто, як не я буде захищати наших дітей, онуків?». Чотири місяці військової підготовки у в/ч Житомира та Десни і виконання бойових завдань на Сході країни у зоні АТО майже цілий рік, де Андрій був учасником бойових дій. З лютого 2016 року виконував бойові завдання на посаді гранатометника 5-ї бригади тактичного реагування ВДВ поблизу Донецького аеропорту, перебуваючи біля шахти «Бутівка», н.п. Водяне, Опитне, Авдіївка. За заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, безпеки України та участь в антитерористичній операції був нагороджений відзнакою Президента (Указ від 17.02.2016 № 53/2016, нагороджений Подякою від командування в/ч В 2749 від 29.03.2016.
У квітні 2016 року знов повернувся до цивільного життя, до своєї роботи електромеханіком тяглової підстанції у рідному селі. Андрія пам’ятають спокійною, врівноваженою, хорошою людиною. Він завжди був готовий прийти на допомогу друзям, рідним, знайомим.
Не міг він стояти осторонь і тоді, коли прийшла біда на українську землю. Вже з 25 лютого 2022 року Андрій Вікторович, позивний «Вікінг», за першим викликом добровольцем став на захист Батьківщини. Ніс службу на найнебезпечніших напрямках у складі 81-ї бригади 122-го батальйону 3-ї роти на посаді старшого солдата гранатометного відділення протитанкового взводу ДШБ. Краматорськ, Часів Яр Лиманської громади, Дружківка… І пекельні щоденні, щогодинні бої в Рубіжному Луганської області, які тривали 69 днів. Понад два місяці російські війська місяці намагалися взяти місто в оточення. Ворог бив по місту всіма видами озброєнь, від реактивних систем залпового вогню до винищення авіацією. Майже всі будівлі в місті були пошкоджені, саме тоді Рубіжне стало тим рубіконом, на якому застряг ворог й не міг довгий час його взяти.
Останній бій старшого солдата, гранатометника Андрія Мусієнка відбувся саме тут 24 квітня 2022 року. У цьому бою йому вдалося підбити ворожий БМП… Побратимам так і не вдалося забрати його звідти, бо тривали шквальні обстріли. Тіло безстрашного воїна так і залишилося на окупованій території Рубіжного.
Указом Президента України № 684 від 09.10.2023 «За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові» Мусієнка Андрія Вікторовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У нього залишилася родина, близькі люди, друзі, побратими.
Рубіжанська міська військова адміністрація висловлює щирі слова співчуття рідним і друзям загиблого Героя.
Вічна пам’ять та шана Герою!
