Рубіжанський меморіал. Стволов Дмитро Вікторович
Стволов Дмитро Вікторович народився 7 липня 1993 року в місті Рубіжне Луганської області. З 1 по 11 класи навчався у СШ № 7, потім у Рубіжанському політехнічному коледжі ім. О.Є. Порай-Кошиці за спеціальністю «Обслуговування та ремонт обладнання підприємств хімічної і нафтогазопереробної промисловості» та здобув кваліфікацію «Технік з експлуатації та ремонту устаткування». Вищу освіту здобував у Східноукраїнському національному університеті ім. Володимира Даля, отримав кваліфікацію бакалавра з машинобудування.
Дмитро з дитинства і всю решту життя активно займався спортом. Він був справедливим, добрим, дуже веселим, а також був надійним вірним другом. Його оточували щирі, неймовірні люди. Дмитру пощастило зустріти справжнє кохання, свою Уляну, і у 2019 році молоді люди одружилися. Церемонія відбулася у Києві. Щасливе подружжя почало спільну подорож у майбутнє, разом вони планували і мріяли про довге світле життя.
Але все змінив лютий 2022-го. На момент повномасштабного вторгнення Дмитро з вагітною дружиною перебували у Харкові. Там він став на військовий облік, отримав відстрочку і кардинально змінив професію – закінчив курси барберів, після чого родина переїхала до Києва. У Дмитра виявився неабиякий хист до цієї справи, він дуже швидко набув високої майстерності, мистецтво барбера стало його покликанням, до нього швидко підтягнулося велике коло клієнтів, які дуже його шанували.
22 жовтня 2024 року Дмитро був призваний до лав Збройних сил України, служив у 81-й бригаді ДШВ, у військовій частині А0641. Під час служби пройшов додаткове навчання, отримав посаду бойового медика. Воював у Донецькій області, на Сіверському напрямку, знаходився на останньому шматочку неокупованої Луганської області, за 10-12 кілометрів від свого рідного Рубіжного. Дмитро рятував життя поранених воїнів, перебуваючи під постійним шквальним ворожим вогнем.
Вранці 22 березня 2025 Дмитро Стволов, під час чергового боєзіткнення, прийняв рішення виносити з поля бою пораненого бійця з іншої суміжної бригади, але був сам важко уражений під час рятівної операції. Побратими не мали змоги винести його через невпинні обстріли. Дмитро помер від ран того ж дня.
Поховали Героя з Рубіжанської громади 9 квітня 2025 року на міському кладовищі міста Києва. У Дмитра залишилися люблячі дружина і маленький синочок, батьки, рідні, друзі, побратими, товариші, колеги.
Наше Рубіжне, Луганщина, Україна втратили вірного сина і патріота своєї землі, мужнього і відданого захисника, чудову добру людину.
Рубіжанська міська військова адміністрація висловлює щирі слова співчуття рідним і друзям загиблого Героя.
Вічна пам’ять та шана Герою!
