«Мій рідний край – Луганщина»
«Мій рідний край – Луганщина»
Під такою назвою протягом квітня – травня відбувся міський етап щорічного обласного конкурсу творчих робіт серед дітей та молоді Луганської області у 2025 році. Організатори – управління освіти Рубіжанської міської військової адміністрації спільно з Рубіжанським міський Центром туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді. У заході взяли участь 14 учнів закладів загальної середньої освіти Рубіжанської громади та вихованці комунальної установи «Рубіжанський міський Центр туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді».
У своїх роботах учасники конкурсу у поетичній формі оспівували красу і неповторність Луганської області, тугу за рідним краєм та висловлювали впевненість у відроджені української Луганщини.
А ще учасники міського етапу створили чудові казки «Чарівне поле» та «Казка про чарівну країну Луганщину», автобіографічне оповідання «Дідова пасіка та бджолина пісня», писали лист до рідного міста, твори-есе «Луганщина – моя батьківщина» та «Один теплий осінній день…» - «щемливі спогади про щасливе дитинство на рідній Луганщині…».
Ось з якою любов’ю і ніжністю пишуть юні рубіжанські літератори про рідний край:
«Давним-давно за буйними степами та широкими річками жила собі прекрасна земля – Луганщина. Була вона щедра й родюча, уквітчана пахучими травами та закутана в золотисті ниви. І жили там щирі, працьовиті й співучі люди. Вони дуже любили свою землю. Навесні сіяли пшеницю, улітку збирали врожаї, восени влаштовували веселі ярмарки, а взимку співали чарівних пісень біля теплого вогнища…»;
«Луганщина – це край, де небо завжди високе, а степи безкраї. Тут у кожному подиху вітру, у кожному пшеничному колосі, у кожній пісні лунає глибока любов до рідної землі. Але серед багатьох міст і селищ цього краю є одне, що залишає слід у серці назавжди – це Рубіжне…»;
«…Кожна бджілка несла у своїх крильцях часточку історії Луганщини: пісні річок, запах луганського степу, голоси предків. Навесні над пасікою пахло медовим цвітом садів, співали синички, а в річці відбивалося блакитне мирне небо. Влітку полові трави шуміли, як безкрайнє море, а золоті соняхи, немов сонячні ліхтарі, поверталися до сонця. Під вечір над хвилястими полями літали шпаки, а річкові хвилі ніжно перегравали мелодію вечірнього спокою»;
«…Вірю, що скоро прийде той світлий день, коли тебе звільнять від ворожої навали. Настане мир, і ми обов’язково повернемося до рідних домівок. Весело заспіває шкільний дзвоник, скликаючи учнів до школи. На газонах знову розцвітуть квіти, а кожна твоя вулиця наповниться радісним гомоном. Відбудуємо кожен дім, наповнимо тебе життям, радістю, сміхом і теплом...»
«…Шарлотка – це не випічка, це ритуал! Це спогади про моменти щастя, що мають фізичне втілення в ароматному бісквіті з яблуками…. У хаті поволі розносяться пахощі тієї бажаної випічки, що з того самого дня тепер до кінця життя буде в мене викликати таку світлу тугу й ностальгію за минулим: за садом, запахом поля й стиглих яблук, за бабусиною хатою і дзвінким сміхом сестри...»
Підсумки Конкурсу визначалися за двома напрямками номінації «Луганщина, оспівана в рядках» (поезія та проза) у трьох вікових категоріях. Роботи переможців візьмуть участь в обласному етапі Конкурсу. Тож бажаємо перемоги нашим учасникам на обласному етапі Конкурсу і здійснення таких простих і буденних, але таких заповітних і бажаних дитячих мрій.
